ПРОЕКТУВАННЯ УРОКІВ:ТИПИ І СТРУКТУРА
Організаційні форми навчання: уроки, факультативи, екскурсії, консультації, гуртки тощо.
Головною формою є урок, що проводиться:
• з постійним складом учнів переважно однієї вікової групи;
• у межах точно встановленого часу;
• за сталим розкладом;
• під безпосереднім керівництвом учителя;
• з чітко визначеним змістом навчання.
Поняття «структура уроку» має три компоненти:
• елементи чи етапи, з яких складається урок;
• послідовність цих елементів чи етапів;
• зв'язок між елементами чи етапами уроку.
Макро- і мікрокомпоненти. Характер макрокомпонентів (елементи чи етапи уроку) визначається тими завданнями, які треба вирішувати на уроках певного типу для досягнення певної дидактичної мети. Кожен тип уроку повинен мати свою, властиву тільки йому макроструктуру.
Мікрокомпоненти як складники макрокомпонентів визначається тими способами чи засобами, за допомогою яких вирішуються окремі дидактичні завдання на кожному етапі уроку. Мікроструктура є найбільш мобільною, динамічною частиною кожного уроку, оскільки послідовність використання методичних прийомів, форм і засобів навчання на кожному етапі може бути різною. Макроструктура уроку характеризується тим, що в ній жорсткість і гнучкість, постійність і змінюваність діалектично взаємозв'язані і перебувають у суперечності. Окремі етапи можуть здійснюватись у згорнутому вигляді, а інколи випадати зовсім.
Класифікацію уроків здійснюють за основною дидактичною метою. На уроках можуть ставитися різні дидактичні цілі, але вони ніколи не бувають рівноцінними. Наприклад, якщо на уроці переважно вивчається новий матеріал, то його основною дидактичною метою буде формування емпіричних і теоретичних знань учнів. Решта цілей (контроль і корекція, формування й застосування вмінь тощо) опиняться в підпорядкованому стані щодо головної мети уроку.
П'ять дидактичних цілей, які можуть стати головними на уроці:
• сформувати нові знання;
• сформувати вміння й навички;
• застосовувати знання, вміння й навички у практичній діяльності;
• узагальнити й систематизувати знання;
• перевірити знання, вміння й навички.
Якщо на уроці ставиться одна з цих цілей, то він називається, відповідно, уроком формування нових знань чи уроком формування вмінь і навичок тощо. Однак на уроці можуть реалізуватися дві чи більше приблизно однакових за своїм значенням цілей. Наприклад, перевірка (контроль і корекція) раніше засвоєних знань і вмінь та формування нових; формування вмінь і навичок та узагальнення й систематизація знань; перевірка (контроль і корекція) знань і вмінь та їх систематизація й узагальнення тощо. Подібні уроки отримали назву комбінованих.
Типи уроків:
1.Вступний урок.
2.Урок формування нових знань.
3.Урок формування й застосування вмінь і навичок.
4.Урок поширення, поглиблення та систематизації знань і вмінь.
5.Урок контролю й корекції навчальних досягнень учнів.
6.Комбінований урок.
Практикується поділ навчального матеріалу на тематичні блоки, які вивчаються із застосуванням уроків різних типів.
Сукупність методичних прийомів, засобів і форм організації навчальної діяльності учнів на кожному етапі уроку складає його мікроструктуру. Вона є дуже мобільною і варіативною. Розробка мікроструктури кожного елементу уроку з позиції досягнення найбільшої ефективності в кожній конкретній ситуації дає змогу гнучко використовувати всю структуру того чи того типу уроку.
Одні й ті самі структурні компоненти уроку можуть виступати як макро-компонентами, так і мікрокомпонентами. Наприклад, «мотивація навчальної діяльності учнів» на уроці формування нових знань може бути окремим макроструктурним компонентом, а на комбінованому уроці вона буде мікрокомпонентом у складі макрокомпоненту «Вивчення нового матеріалу».
Структурні компоненти уроків різних типів.
• Організація навчальної діяльності учнів.
• Організація уваги й роботи учнів.
• Актуалізація почуттєвого та практичного досвіду учнів.
• Актуалізація опорних знань учнів.
• Актуалізація опорних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання практичних завдань.
• Мотивація навчальної діяльності учнів.
• Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
• Вивчення нового матеріалу.
• Сприйняття й початкове усвідомлення учнями нового матеріалу.
• Формування основних понять.
• Усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків, розкриття сутті явищ, що вивчаються.
• Ознайомлення з алгоритмом практичних дій та навчальними засобами для їх виконання.
• Застосування нових знань у практичній діяльності з метою усвідомлення понять, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей.
• Початкове застосування здобутих знань (пробні вправи). Ознайомлення з алгоритмом дій. Формування вмінь.
• Застосування учнями знань і практичних дій у стандартних умовах з метою формування вмінь і навичок (тренувальні вправи).
• Перенесення знань і вмінь у змінені (нестандартні) чи нові умови з метою формування вмінь.
• Осмислення змісту, послідовності застосування практичних дій та оформлення результатів.
• Самостійне виконання учнями практичних завдань під контролем учителя.
• Творче застосування знань і вмінь у змінених або нових умовах для здобуття нових знань (творчі вправи).
• Узагальнення та систематизація учнями результатів практичної роботи.
• Звіт про способи та результати виконання роботи й теоретичне узагальнення здобутих результатів.
• Контроль і корекція рівня оволодіння алгоритмом виконання практичної роботи.
• Узагальнення окремих фактів, подій і явищ.
• Узагальнення й систематизація знань і вмінь.
• Повторення, узагальнення й поглиблення понять.
• Повторення та систематизація основних теоретичних положень і провідних ідей науки.
• Виявлення зворотного зв'язку між вчителем і учнями.
• Перевірка знання учнями фактичного матеріалу.
• Перевірка розуміння учнями географічних причинно-наслідкових зв'язків.
• Перевірка знання учнями основних понять, уміння самостійно пояснити їхню суть, наводити найбільш вдалі приклади.
• Перевірка глибини усвідомлення учнями знань і рівня їх узагальнення.
• Перевірка, аналіз та оцінювання виконаних завдань.
• Контроль і корекція знань та вмінь учнів.
• Коментоване пояснення домашнього завдання.
• Підбиття підсумків уроку.
ВИМОГИ ДО УРОКУ
Проектування уроків різних типів здійснюється відповідно до основних вимог, що стосуються уроку. Функції уроку— навчальна, розвивальна й виховна.
До сучасного уроку висуваються організаційні, дидактичні, психологічні, гігієнічні та етичні вимоги.
До організаційних вимог належать:
• попереднє проектування уроку відповідного типу;
• чіткість визначення дидактичної мети;
• формулювання завдань для учнів, що відповідають освітній та розвивальній меті уроку;
• раціональне планування та наступне використання часу;
• відповідність тематичного та поурочного планування.
Дидактичні вимоги:
1)завдання учням мають чітко визначати обсяг та зміст знань і практичних умінь, прийомів навчально-пізнавальної діяльності;
2)навчальний матеріал уроку має відповідати сучасному стану наук;
3)доступність навчального матеріалу для учнів відповідної вікової групи; зв'язок навчального матеріалу з попередньо здобутими знаннями;
4)застосування наочних засобів навчання;
5)використання краєзнавчих матеріалів;
6)генералізація навчального матеріалу;
7)багаторазове повторення обов'язкового для засвоєння нового матеріалу в різних формах;
8)активізація пізнавальної діяльності учнів;
9)організація творчої діяльності учнів;
10)цілеспрямоване формування інтелектуальних умінь учнів;
11)поєднання фронтальної, групової, інтерактивної та індивідуальної форм діяльності учнів;
12)урізноманітнення методичних прийомів і постійна зміна видів діяльності учнів;
13)застосування учнями знань і вмінь у процесі розв'язання навчальних завдань на всіх етапах уроку;
14)диференціація навчання;
15)здійснення міжпредметних зв'язків;
16)контроль і корекція навчальної діяльності й досягнень учнів;
17)підтримання зворотного зв'язку між учителем і учнями;
18)зайнятість усіх учнів упродовж усього уроку;
19)основний навчальний матеріал має бути засвоєний учнями під час уроку;
20)УРОК МАЄ БУТИ ЦІКАВИМ!
Психологічні вимоги:
• позитивний психологічний клімат упродовж уроку;
• урахування вікових та індивідуальних психофізіологічних особливостей учнів;
• умотивованість навчальної діяльності учнів;
• особистісно зорієнтований підхід до учнів;
• необхідність імпровізаційних змін ходу уроку залежно від емоційного стану дітей.
Етичні вимоги:
• демократичний стиль спілкування вчителя з учнями;
• активна співпраця і взаємодопомога вчителя й учнів;
• педагогічний такт учителя у стосунках з учнями.
Гігієнічні вимоги:
• утримання приміщення в належному санітарно-гігієнічному стані;
• забезпечення температурного режиму;
• забезпечення норм освітлення тощо;
• запобігання перевтоми учнів.
Проектування уроків різних типів
Проектуючи урок, учитель обирає ті структурні компоненти, які забезпечують досягнення його дидактичної мети й дотримання вимог, що висуваються до сучасного уроку відповідного типу. Кожен із макрокомпонентів уроку має свої методичні особливості й посідає відповідне місце у його структурі.
Вступний урок проводиться на початку навчального року, або семестру, або теми. Він спрямований на організацію та мотивацію навчально-пізнавальної діяльності школярів на уроках. На цьому уроці вчитель повинен ознайомити учнів зі структурою курсу, що вивчається, особливостями прийомів навчальної роботи, які використовуватимуться на уроках, основними засобами навчання (підручниками, атласами, картографічними матеріалами тощо), системою контролю та оцінювання навчальної діяльності й навчальних досягнень учнів.
На вступному уроці доцільно застосовувати нетрадиційні форми організації навчання, оскільки це зацікавлює й стимулює учнів до вивчення відповідного курсу. Корисною може бути презентація різноманітної довідкової та науково-популярної літератури, використання технічних засобів з метою демонстрації цікавої інформації, екскурси тощо.
Урок формування нових знань є основним типом уроку процесу навчання. Зазвичай він розпочинає комплекс уроків різних типів, спрямований на опанування тематичного блоку знань і вмінь. Провідною дидактичною метою уроку є формування емпіричних і теоретичних знань, яка реалізується через усвідомлене формування уявлень, понять, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей, класифікацій. Учитель повинен знайомити учнів з провідними гіпотезами й теоріями, різноманітними фактами, що їх підтверджують. Виклад навчального матеріалу має бути доказовим, доступним і цікавим дітям. Завдання школярів полягає у свідомому й міцному засвоєнні знань.
На першому етапі проектування уроку вчитель мусить визначити його макрокомпоненти, а потім і їх складники — мікрокомпоненти.
Орієнтовна план-схема уроку формування нових знань
Макро-компоненти
Мікрокомпоненти
І. Організація навчальної діяльності учнів
1. Організація уваги й роботи учнів
2. Актуалізація почуттєвого та практичного досвіду учнів
3. Мотивація навчальної діяльності учнів
4. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
II. Вивчення
нового матеріалу
1. Актуалізація опорних знань учнів
2. Сприйняття й початкове усвідомлення учнями нового матеріалу
3. Формування основних понять. Усвідомлення причинно-наслідкових зв'язків, розкриття сутті явищ, що вивчаються
4. Застосування нових знань у практичній діяльності з метою усвідомлення понять, причинно-наслідкових зв'язків, закономірностей
5. Виявлення зворотного зв'язку між учителем і учнями
III. Узагальнення й систематизація знань і вмінь
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання
V. Підбиття підсумків уроку
Організація уваги й роботи учнів значною мірою визначає реалізацію запланованих учителем методів і методичних прийомів. У педагогічній практиці часто можна спостерігати, що вчитель довго не може заспокоїти учнів після того, як пролунав дзвінок на урок. Причин подібної ситуації кілька, серед них об'єктивні — психологічні особливості дітей і суб'єктивні — у дітей не сформовані такі якості особистості, як організованість і дисциплінованість.
Щоб уникнути таких ситуацій, необхідно:
а) систематично вдосконалювати організаційні вміння учнів;
б) перед кожним уроком психологічно налаштовувати школярів на роботу, відволікаючи від попередніх вражень;
в) постійно виховувати зібраність, прагнення до порядку та дисципліни, до самоорганізованості.
Організація учнів до уроку не повинна забирати багато часу й має тривати 1-2 хв. Вона спрямована на те, щоб давати учням заряд психічної енергії і працездатності.
Повідомлення теми, мети й завдань уроку має сприяти залученню учнів до активної пізнавальної діяльності, об'єктивно вимагаючи розуміння завдань, які ставить перед ними вчитель. Це має велике значення для організації самоконтролю й самооцінки, оскільки учні можуть порівнювати як кінцевий результат своєї діяльності, так і проміжний з тими, яких необхідно досягти. Крім того, щоб учні активно включилися в роботу, їм слід усвідомити, заради чого вони навчаються — мотив своєї діяльності. Цей етап потрібен для підвищення організаційної чіткості й цілеспрямованості пізнавальної діяльності школярів.
Мета уроку, яку формулює вчитель при проектуванні, і завдання, які він ставить перед учнями, не збігаються. Це пояснюється тим, що функції вчителя і учнів відрізняються. Отже, вчитель повинен не тільки ознайомити дітей із завданнями, що постають перед ними, а й створити умови для розуміння змісту теми уроку, усвідомлення вагомості й послідовності шляхів її вивчення, спонукати до зацікавленості предметним змістом і діяльністю з його засвоєння. Серед них:
а) включення дітей у визначення і формулювання теми уроку;
б) усебічний показ учителем важливості теми уроку в курсі предмету і для учнів особисто;
в) ознайомлення з проблемним питанням, яке розв'язуватиметься упродовж уроку;
г) залучення учнів до визначення способів діяльності, які необхідні для досягнення проміжних і кінцевого результатів.
Актуалізація почуттєвого та практичного досвіду учнів тісно пов'язана з мотивуванням навчальної діяльності. Пригадування дітьми подій з їхнього життєвого досвіду виступає поштовхом до подальшого пізнання. Засвоєння нового матеріалу має спиратися на чуттєвий досвід учнів — різні уявлення, що сформувалися в минулому. Для того щоб чуттєвий досвід став основою для здобуття нових знань, його треба актуалізувати (оживити) в пам'яті дітей: поверхові уявлення поглибити й доповнити, перекручені — виправити, скоригувати.
Актуалізація опорних знань учнів — це зв'язок відомого з невідомим, опора на готовність учня засвоювати нові знання. Учитель ставить дітям низку запитань, які спонукають до відтворення вже сформованих знань, на яких ґрунтуватиметься формування нових.
Мотивація навчальної діяльності учнів може бути різною за формою і змістом. У такий спосіб вона значною мірою стимулює пізнавальну діяльність учнів і посідає чільне місце у структурі уроку. Мотивацією називають використання вчителем різних способів формування в дітей мотивів учіння. Нагадаємо, що під мотивами учіння розуміють внутрішні імпульси, що спонукають школярів до активної пізнавальної діяльності, спрямованої на засвоєння знань, формування умінь і навичок. Учні керуються різними мотивами учіння — пізнавальними (інтерес до знань чи способу їх здобуття), соціальними (необхідність підготовки до обрання майбутньої професії), комунікативними (бажання підвищити свій статус у класному колективі); мотивами перспективи (наміри продовжити навчання у ВНЗ, технікумі), відповідальність перед близькими тощо.
Вивчення нового матеріалу має на меті формування емпіричних і теоретичних знань учнів. На цьому етапі уроку зосереджується основне навчальне навантаження, що пов'язане з реалізацією дидактичної мети уроку. Учитель має ретельно спланувати комплекс мікрокомпонентів, а згодом дібрати методичні прийоми, форми й засоби навчання, які дадуть змогу дотримуватися алгоритмів формування понять, при-чинно-наслідкових зв'язків тощо.
Сприйняття об'єктів і явищ відіграє важливу роль у навчанні. Без сприйняття не створювалися б уявлення, а без них, відповідно, неможливе засвоєння теоретичних знань. Сприйняття навчального матеріалу може бути безпосереднім (чуттєвим) і опосередкованим (раціональним). Перше пов'язують з наочно-образним відображенням об'єктів і явищ, інше — зі словом (мовою).
Усвідомлення народжується з розпізнаванням предмета вивчення, співвіднесенням його з уже відомими. У випадку, коли формується нове поняття, учитель мусить допомогти дітям виокремити його суттєві ознаки, структуру, внутрішні й зовнішні зв'язки. Під час роботи з текстом підручника усвідомлення полягає в розумінні значення окремих слів, термінів, речень; які співвідносяться зі вже сформованими уявленнями й поняттями. Усвідомлення закладає основу для опанування знаннями.
Осмислення учнями знань передбачає необхідність їхнього підведення до суті того, що вивчається, до розкриття внутрішніх і зовнішніх зв'язків, а також відношень між об'єктами і явищами довкілля, тобто до засвоєння навчального матеріалу. Осмислення пов'язане передусім з логічними операціями — аналізом, синтезом, порівнянням, зіставленням, абстрагуванням тощо.
На особливу увагу заслуговує виявлення зворотного зв'язку між учителем і учнями. Цей мікрокомпонент уроку дає змогу вчителю об'єктивно оцінити результат своєї педагогічної діяльності на уроці: визначити рівень розуміння навчального матеріалу дітьми; засвоєння фактів і номенклатури; рівень сформованості уявлень, понять, причинно-наслідкових зв'язків тощо. За умови ефективного проведення зворотного зв'язку вчитель може корегувати навчальний процес на уроці, правильно визначити зміст і обсяг домашнього завдання.
Мета передостаннього макрокомпонента уроку — узагальнення та систематизація знань, сформованих на попередньому етапі уроку.
Узагальнення є розумовим об'єднанням об'єктів і явищ за їхніми істотними ознаками, виділення властивостей певного класу предметів, перехід від одиничного до загального. У дидактиці розрізняють кілька його видів:
• первинне узагальнення, яке здійснюється під час сприймання й усвідомлення сприйнятого змісту, у результаті чого формується уявлення;
• поняттєве узагальнення, що відбувається у процесі осмислення суті сприйнятих об'єктів і веде до утворення окремих понять;
• міжпоняттєве узагальнення, що полягає у визначенні загальних та істотних ознак і властивостей понять, що формуються в процесі переходу від менш до більш загальних понять у системі, розкритті зв'язків і відносин між елементами цієї системи, розташуванні їх у певному порядку та раціональній послідовності.
Узагальнення будь-якого рівня тісно пов'язане із систематизацією.
Систематизація — це розумова діяльність, у процесі якої знання про об'єкти і явища організовуються в системи. Систематизація полягає у розподілі об'єктів і явищ на групи і підгрупи — відповідно до їхніх спільних і відмінних рис. Результати систематизації матеріалізуються у вигляді заповнення учнями текстових таблиць, виконання схематичних малюнків, побудови графічних моделей. Отже, на цьому етапі уроку має бути визначене місце щойно сформованих понять у системі знань.
Домашні навчально-пізнавальні завдання прогнозуються учителем під час проектування уроку, але обов'язково коригуються у процесі його проведення. Завдання домашньої роботи можуть повідомлятися й роз'яснюватися учням як під час здійснення будь-якого компонента уроку, так і на спеціальному етапі «Коментоване пояснення домашнього завдання». Проте слід пам'ятати, що він не може бути останнім у структурі уроку, оскільки вимагає значної концентрації уваги дітей. Вони повинні мати достатньо часу для того, щоб усвідомити зміст і обсяг домашнього завдання і записати його в щоденник. Важливо, щоб домашні завдання було роз'яснено, щоб учні зрозуміли способи їх виконання.
Підбиття підсумків уроку має бути останнім його етапом. Він передбачає передусім як індивідуальне оцінювання навчальної діяльності учнів упродовж уроку, так і роботи всього класу. Крім того, вчителю доцільно ставити запитання такого змісту: «Яку тему ми вивчали на уроці?», «Що нового ви дізналися сьогодні?», «Які завдання виконали, а які — ні?» тощо. Якщо на уроці розглядалося проблемне запитання, то дається кінцева відповідь на нього. Бажано, щоб цей компонент уроку був тією ланкою, що з'єднує попередній урок з наступним, реалізовуючи внутрішньопредметні зв'язки.
План-конспект уроку будь-якого типу, на відміну від план-схеми (табл. 2), конкретизує процес навчально-пізнавальної діяльності на уроці. Він містить назву теми уроку, його мету, перелік обладнання, вказує на тип уроку. Крім макро- і мікрокомпонентів у ньому фіксують методичні прийоми, форми й засоби навчання, які обирає вчитель. У плані-конспекті мають бути запитання й завдання для учнів та орієнтовні відповіді на них, плани алгоритмічного характеру, фактичні й математично-статистичні матеріали тощо. До планів додаються графічні моделі, що використовуються на уроці, графічно-статичні моделі (графіки, діаграми, профілі).
Доцільно у плані-конспекті вказувати орієнтовний час, за який передбачається виконати заплановані компоненти уроку.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ ЗАСВОЄННЯ НОВИХ ЗНАНЬ
(Римськими цифрами позначено макрокомпоненти уроку, арабськими—мікрокомпоненти.)
Темп уроку (за тематичним планом)
Мета:
а) освітня: що учні мають знати (терміни, факти, номенклатура, уявлення, поняття, процеси, закономірності, причинно-наслідкові зв'язки, класифікації); чого повинні навчитися (вміння й навички);
б) розвивальна: розвиток інтелектуальних умінь (аналіз, синтез, абстрагування, зіставлення, порівняння, узагальнення); прийоми навчально-пізнавальної роботи (робота з текстом та ілюстративним апаратом підручника, прийоми роботи з картографічними матеріалами, створення графічних і графічно-статистичних моделей, застосування приладів тощо);
в) виховна (формування загальнолюдських цінностей, позитивного ставлення до навчання й праці; патріотичне, естетичне, економічне, екологічне, інтернаціональне виховання).
Обладнання: оформлення дошки, дидактичний матеріал, демонстраційний матеріал, роздавальний матеріал, ТЗН, методичний апарат підручника тощо.
Тип уроку: урок формування нових знань.
ХІД УРОКУ
І. Організація навчальної діяльності (5-8 хв)
1. Організація уваги і роботи учнів (рекомендований методичний прийом (РМП): інструктаж).
2. Актуалізація життєвого та чуттєвого досвіду (РМП: бесіда з використанням ілюстрацій).
3. Мотивація навчальної діяльності: пізнавальна, соціальна, перспективна (РМП: інструктаж, бесіда, читання тексту вголос з наступним аналізом, проблемне запитання тощо).
4. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
II. Вивчення нового матеріалу (23—25 хв)
Актуалізація опорних знань (РМП: фронтальне опитування, бесіда).
Варіант 1
Навчальний матеріал поділяється на кілька змістових частин.
План вивчення змістової частини:
1) ознайомлення учнів з цільовим завданням;
2) формування уявлень про географічні об'єкти, що вивчаються (РМП: розповідь, читання уривків з художньої та науково-популярної літератури, демонстрації ілюстративних матеріалів тощо);
3) формування основних понять, причинно-наслідкових зв'язків; осмислення учнями супі географічних явищ, що вивчаються (РМП: пояснення, графічне моделювання, вирішення проблемних питань і завдань, аналіз схем і таблиць, робота зі змістовим блоком підручника, робота з картами тощо);
4) виконання практичних дій, метою яких є формування або застосування нових знань;
5) визначення зворотного зв'язку між учителем і учнями (РМП: фронтальне опитування, аналіз застосованої під час пояснення графічної моделі, короткий усний тест, проблемне запитання тощо (за умови оцінювання навчальної діяльності учнів вказати визначену вчителем кількість балів).
Перехід до наступної змістової частини.
Варіант 2
Поетапне вивчення нового матеріалу з паралельним моделюванням сигнальної графічної схеми або опорного графічного конспекту.
ІІІ. Узагальнення й систематизація знань та інтелектуальних умінь (8-10 хв)
(Рекомендовано застосовувати нетрадиційні форми організації навчання: інтерактивні ігри (наприклад, робота в малих групах), ігри-змагання, виконання завдань, наведених у підручниках тощо.)
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання (2-4хв)
Пояснення виконання прийомів роботи з матеріалами підручника, акцентування уваги на окремих питаннях нового матеріалу, пояснення виконання практичних завдань (за умови їх доцільності), психолого-педагогічні рекомендації, індивідуальні завдання (3 хв).
V. Підбиття підсумків уроку (оцінюється робота учнів на уроці) (1-2 хв)
Література (основна методична і додаткова, яка була використана при розробці уроку).
Урок формування й застосування вмінь і навичок фактично поєднує дві дидактичні мети (за класифікацією дидактичних цілей В. Онищука), які пов'язані з організацією практичної діяльності учнів. Проте роз'єднати ці дві мети такого виду діяльності неможливо, оскільки формування нових умінь і навичок ґрунтується на базі сформованих раніше за принципом «від відомого до невідомого».
Орієнтовна план-схема уроку формування й застосування вмінь і навичок
Макро-компоненти
Мікрокомпоненти
І. Організація навчальної діяльності учнів
1. Організація уваги й роботи учнів
2. Мотивація навчальної діяльності учнів
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
4. Пояснення критеріїв оцінювання
ІІ. Виконання практичної роботи
1. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання практичних завдань
2. Початкове застосування здобутих знань (пробні вправи). Ознайомлення з алгоритмом дій
3. Застосування учнями знань і практичних дій у стандартних умовах з метою формування вмінь та навичок (тренувальні вправи)
4. Творче застосування знань і вмінь у змінених або нових умовах з метою здобуття нових знань (творчі вправи)
5. Узагальнення й систематизація результатів практичної роботи. Звіт учнів про способи її виконання й теоретичне обґрунтування здобутих результатів
III. Контроль та корекція рівня оволодіння алгоритмом виконання практичної роботи
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання
V. Підбиття підсумків уроку
Отже, оскільки на уроці такого типу одночасно відбувається і формування, і застосування прийомів практичної діяльності, його доцільно виокремлювати як певний тип уроку. Реалізація головної дидактичної мети уроків цього типу відбувається у процесі виконання серії поступово ускладнених вправ і завдань різних рівнів і спрямування. На уроках формування та застосування вмінь і навичок зазвичай виконується одна чи кілька програмових практичних робіт. Учитель має змогу обирати необхідні мікрокомпоненти уроку залежно від ступеня сформованості попередніх умінь і навичок учнів, видозмінювати методичні прийоми і форми організації практичної діяльності учнів, урізноманітнювати засоби навчання.
Засвоєння й застосування — два компоненти процесу оволодіння знаннями й уміннями. Вони взаємодіють, і на різних етапах уроку їх взаємне підпорядкування також змінюється. Так, у процесі здобуття нових знань і розвитку вмінь учні оперують опорними знаннями і засвоєними вміннями, у такий спосіб глибше й міцніше засвоюючи нові, що, у свою чергу, стануть оперативними, дієвими і слугуватимуть базою на наступних етапах навчання й учіння.
Щоб ефективно керувати процесом застосування засвоєних знань і вмінь, необхідно знати його особливості, зокрема суть, види, форми і рівні реалізації.
Розрізняють два види застосування знань, умінь і навичок. Перший — застосування на етапі засвоєння нових знань, умінь і навичок з метою їх осмислення й запам'ятовування. Другий вид застосування — з метою оволодіння ними, тобто формування географічних компетентностей (шляхом розв'язання задач, виконання різних пізнавальних завдань).
Застосування знань і вмінь на уроках може бути теоретичним і практичним. Теоретичне застосування вимагає завдань для пояснення фактів, явищ і зв'язків. Практичне застосування — завдань, спрямованих на зміну або перетворення об'єктів, що вивчаються.
Організація застосування засвоєних знань здійснюється у трьох формах (за Н. Менчинською):
а) словесній (умова та хід розв'язання завдання подається словесно);
б) діяльнісній (умова подається словесно, а розв'язання вимагає дії з предметами у матеріалізованій формі — різні види засобів наочності);
в) наочно-дійльнісній (умова подається в наочній формі, а розв'язання здійснюється через виконання практичних дій).
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-КОНСПЕКТ
УРОКУ ФОРМУВАННЯ І ЗАСТОСУВАННЯ ВМІНЬ І НАВИЧОК
Тема уроку (за тематичним планом)
Мета:
а) освітня (алгоритми використання знань у практичній діяльності, навчальні компетенції, пов'язані з виконанням практичних дій, уміння, навички, прийоми навчально-пізнавальної роботи);
б) розвивальна (логічне, просторове та критичне мислення, усвідомлення понять, формування причинно-наслідкових зв'язків, уміння робити узагальнення, прийоми практичної діяльності, абстрагування тощо);
в) виховна (формування загальнолюдських цінностей, позитивного ставлення до навчання і праці, партнерських стосунків у кооперованій діяльності, схильності до пошукової діяльності, впевненості у своїх діях і т. ін.);
Обладнання: оформлення дошки, картографічний матеріал, атласи, демонстраційний матеріал, роздавальний матеріал, ТЗН, методичний апарат підручника.
Тип уроку: урок формування та застосування вмінь і навичок
ХІД УРОКУ
І. Організація навчальної діяльності (3-5 хв)
1. Організація уваги і роботи учнів.
2. Мотивація навчальної діяльності: пізнавальна, соціальна, перспективна, відповідальності (рекомендовані РМП: інструктаж, бесіда, проблемне запитання тощо).
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку.
4. Пояснення критеріїв оцінювання.
II. Виконання практичної роботи (25-30 хв)
1. Актуалізація опорних знань, умінь і навичок,
необхідних для виконання практичних завдань:
1) відтворення й аналіз сформованих понять і причинно-наслідкових зв'язків (РМП: бесіда з використанням унаочнення, фронтальне опитування, робота в малих групах, короткі тестові завдання з аналізом відповідей, аналіз графічних моделей, робота з підручником тощо);
2) відтворення алгоритмів сформованих практичних дій (РМП: практичні завдання, можливе застосування нетрадиційних форм організації діяльності учнів).
2. Виконання практичних робіт №№...
1) первинне застосування здобутих знань, ознайомлення з алгоритмом дій (пояснення порядку дій та їх виконання вчителем, акцентування уваги учнів на можливих помилках, інструктаж);
2) осмислення змісту й послідовності виконання практичних дій учнями з допомогою вчителя (пробні вправи); виконання алгоритму практичних дій у стандартних умовах з метою засвоєння вмінь під керівництвом учителя (тренувальні вправи);
3) самостійне виконання учнями завдань під контролем та з допомогою вчителя (диференційовані завдання) — проміжний контроль;
4)застосування знань і вмінь у нестандартних умовах (завдання творчого рівня);
5)узагальнення й систематизація результатів практичної роботи.
ІІІ. Контроль і корекція рівня оволодіння алгоритмом виконання практичної роботи (5-10 хв)
1. Звіт учнів про результати виконаної практичної роботи.
2. Теоретичне обґрунтування отриманих результатів.
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання (2-3 хв) (оформлення, закінчення виконання практичних завдань, підготовка до захисту результатів практичної роботи, виконання творчих завдань, диференційовані завдання тощо).
V. Підбиття підсумків уроку (оцінюється робота учнів на уроці) (1-2 хв)
Література (основна методична і додаткова, яка була використана при розробці уроку).
Урок поширення, поглиблення й систематизації знань і вмінь доцільно проводити після вивчення основного навчального матеріалу тематичного блоку. Головною дидактичною метою уроку цього типу є приведення засвоєних учнями знань у злагоджену систему, яка передбачає визначення між її елементами діалектичних зв'язків і відношень.
Орієнтовна план-схема уроку поширення, поглиблення й систематизації знань і вмінь
Макро-компоненти
Мікрокомпоненти
І. Організація навчальної діяльності учнів
1. Організація уваги й роботи учнів
2. Мотивація навчальної діяльності учнів
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку
4. Ознайомлення учнів з формами проведення уроку та критеріями оцінювання
II. Поширення, поглиблення й систематизація знань і вмінь
1. Узагальнення окремих фактів, подій, явищ
2. Повторення та узагальнення понять і відповідної системи знань
3. Повторення й систематизація основних теоретичних положень і провідних наукових ідей
4. Творче застосування практичних умінь і навичок (з метою здобуття нових знань)
5. Узагальнення причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей
III. Оцінювання навчальної діяльності та навчальних досягнень учнів
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання
V. Підбиття підсумків уроку
Уроки такого типу найчастіше проводять у нетрадиційній формі із застосуванням інтерактивного навчання. Взаємонавчання учнів сприяє організації їхньої свідомої навчально-пізнавальної діяльності. Доцільним є запровадження ділових ігор, оскільки вони спрямовані на розвиток самонавчання школярів та організацію ділових стосунків між ними, що сприяють взаємодопомозі в опануванні прийомів навчальної діяльності.
Урок контролю і корекції навчальних досягнень учнів проводиться наприкінці вивчення тематичного блоку, коли необхідно встановити рівень оволодіння учнями комплексом знань, умінь і навичок, проаналізувати результати навчання й прийняти певні рішення з удосконалення навчального процесу.
Орієнтовна план-схема уроку контролю та корекції навчальних досягнень учнів
Макро-компоненти
Мікрокомпоненти
І. Організація навчальної діяльності учнів
1. Організація уваги й роботи учнів
2. Мотивація навчальної діяльності учнів
3. Активізація діяльності учнів
4. Ознайомлення учнів з характером оцінювання їхніх навчальних досягнень
II. Контроль та
оцінювання навчальних досягнень учнів
1. Перевірка знань фактичного матеріалу та вміння розкривати елементарні зв'язки між вивчаємими об'єктами і явищами
2. Перевірка знання учнями основних понять, причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей; спроможності пояснювати їхню суть, наводити переконливі аргументи, приклади
3. Перевірка досвіду застосування учнями знань на репродуктивному і продуктивному рівнях
4. Визначення рівня оволодіння учнями вмінь і навичок та їх застосування у стандартних і нестандартних умовах
5. Творче застосування знань, умінь і навичок з метою здобуття нових знань
III. Аналіз та оцінювання виконаних учнями завдань
IV. Випереджальне домашнє завдання
V. Підбиття підсумків уроку
Такий урок передбачає застосування різних видів і форм контролю. До основних вимог належить перевірка рівня сформованості в учнів:
• емпіричних знань;
• теоретичних знань;
• практичних умінь і навичок;
• інтелектуальних умінь (аналізу, синтезу, порівняння, моделювання тощо);
• прийомів навчальної діяльності;
• рівня опанування навчального матеріалу (репродуктивний, продуктивний, проблемний, творчий).
Безумовно, регламент уроку обмежує вчителя у виборі прийомів контролю — письмовий та графічний переважає над усним, а фронтальний — над індивідуальним і груповим. Утім, застосування нетрадиційних форм організації навчання сприяє урізноманітненню цих прийомів.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-КОНСПЕКТ
УРОКУ КОНТРОЛЮ Й КОРЕКЦІЇ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ
Тема уроку (за тематичним планом)
Мета уроку:
а) освітня (об'єкти, поняття, ідеї, процеси, закономірності, прийоми навчально-пізнавальної роботи) — що повинні учні знати і чого навчитися;
б) розвивальна (логічне мислення, пам'ять, формування причинно-наслідкових зв'язків, уміння робити узагальнення, прийоми інтелектуальної та практичної діяльності, абстрагування тощо);
в) виховна (формування загальнолюдських цінностей, позитивного ставлення до навчання і праці; патріотичне, естетичне, економічне, екологічне, Інтернаціональне виховання).
Обладнання: оформлення дошки, картографічний матеріал, атласи, демонстраційний матеріал, роздавальний матеріал, ТЗН, методичний апарат підручника.
Тип уроку: урок контролю й корекції знань.
ХІД УРОКУ
І. Організація навчальної діяльності
1. Організація уваги й роботи учнів.
2. Мотивація навчальної діяльності: пізнавальна, соціальна, перспективна, відповідальності (РМП: бесіда, проблемне питання тощо).
3. Активізація діяльності учнів (застосування нетрадиційних форм організації контролю знань і вмінь учнів, посилання на контроль сформованої навичок інтелектуальної діяльності тощо).
4. Ознайомлення учнів з характером оцінювання їхніх навчальних досягнень (РМП: інструктаж, аналіз зразків виконання контрольних завдань, повідомлення критеріїв оцінювання тощо).
II. Контроль за рівнем знань і вмінь учнів
1. Перевірка знань фактичного матеріалу та вміння розкривати елементарні зв'язки між географічними об'єктами і явищами (РМП: фронтальне опитування, тестові завдання тощо).
2. Перевірка знання учнями основних понять, причинно-наслідкових зв'язків і закономірностей;спроможності пояснювати їхню суть, наводити переконливі аргументи, приклади (РМП: тестові завдання відкритого типу, фронтальні письмові завдання, індивідуальний усний контроль тощо).
3. Перевірка досвіду застосування учнями знань на репродуктивному і продуктивному рівнях (РМП: розв'язання географічних задач).
4. Визначення рівня опанування учнями вмінь і навичок та їх застосування у стандартних і нестандартних умовах. Робота з дидактичним матеріалом, графічні завдання тощо. Контроль за рівнем оволодіння алгоритмами виконаних практичних робіт.
5. Творче застосування знань, вмінь і навичок з метою здобуття нових знань. Виконання завдань проблемного спрямування.
III.Аналіз та оцінювання виконаних учнями завдань
IV.Випереджальне домашнє завдання (у разі потреби)
V. Підбиття підсумків уроку
Література (основна методична і додаткова, яка була використана під час розробки уроку).
Зазначмо, що проведення уроків контролю й корекції знань не звільняє вчителя від організації поточної перевірки навчальних досягнень учнів. Її результати мають враховуватися вчителем під час тематичного оцінювання. Співвідношення поточного й підсумкового тематичного оцінювання визначається індивідуально для кожного учня. Проте вони мають знати принципи, яких дотримується вчитель, виставляючи тематичні оцінки.
На кожному з вищеназваних типів уроків ставиться як головна тільки одна дидактична мета. Як зазначалося, комбіновані уроки поєднують кілька дидактичних цілей. Утім, треба пам'ятати, що, чим більше на одному уроці ставиться цілей, тим важче їх реалізувати. Проведення комбінованого уроку вимагає його ретельного конструювання, застосування оптимального поєднання дидактичних інструментів (методичних прийомів, засобів і форм організації навчання), спрямованих на реалізацію обраного методу навчання в умовах дефіциту часу.
Дослідження практики навчання показує, що уроки такого типу найбільш поширені і найчастіше поєднують дві дидактичні мети — формування нових знань та контроль і корекцію навчальних досягнень учнів.
Контроль — це обов'язковий компонент процесу навчання, який забезпечує зворотний зв'язок між учителем і учнями. Перевірка й оцінювання знань, умінь і навичок є органічною частиною процесу навчання. Вона здійснюється на всіх його етапах. Однак повністю всі функції перевірки реалізуються на спеціально організованому, самостійному етапі. Головною метою цього етапу є контроль і корегування результатів учіння школярів, визначення рівня засвоєння ними знань і вмінь.
ОРІЄНТОВНИЙ ПЛАН-КОНСПЕКТ УРОКУ КОМБІНОВАНОГО ТИПУ
Тема уроку (за тематичним планом)
Мета уроку:
а) освітня (об'єкти, поняття, ідеї, процеси, закономірності, прийоми навчальної роботи) — що учи мусять знати і чого навчитися;
б) розливальна (розвиток логічного мислення, пам'яті, формування причинно-наслідкових зв'язків, уміння робити узагальнення, прийоми інтелектуальної і практичної діяльності, абстрагування тощо);
в) виховна (формування загальнолюдських цінностей, позитивного ставлення до навчання і праці; патріотичне, естетичне, економічне, екологічне, інтернаціональне виховання тощо).
Обладнання: оформлення дошки, дидактичний матеріал, демонстраційний матеріал, роздавальний матеріал, ТЗН, методичний апарат підручника тощо.
Тип уроку: комбінований урок.
ХІД УРОКУ
І. Організація навчальної діяльності
1. Організація уваги і роботи учнів (1-2 хв)
2. Мотивація навчальної діяльності учнів (2-3 хв)
II. Контроль і корекція знань учнів (13-15 хв)
1. Активізація роботи учнів (повідомлення результатів попереднього письмового контролю знань, контролю виконання практичної роботи; мета перевірки домашнього завдання, повідомлення критеріїв, оцінювання знань тощо).
2. Перевірка домашнього завдання (знань і вмінь учнів) у формі:
а) усного контролю (індивідуального, фронтального, групового, парного тощо);
б) письмового контролю (короткого фронтального, індивідуального, у формі тестових завдань тощо).
Вказати варіанти завдань для перевірки знань різних рівнів (високого і творчого; середнього рівня; для учнів зі слабкою успішністю).
III. Вивчення нового матеріалу (20-25 хв)
1. Актуалізація життєвого та почуттєвого досвіду, опорних знань (2 хв).
2. Мотивація навчальної діяльності (пізнавальна, соціальна, перспективна) (1-2 хв).
3. Повідомлення теми, мети й завдань уроку (1 хв).
4. Сприймання, усвідомлення й осмислення нового матеріалу (18-20 хв).
Варіант 1
Поетапне вивчення нового матеріалу за планом (можливе паралельне графічне моделювання):
а) сприйняття та початкове усвідомлення нового матеріалу, формування історичних або географічних образів;
б) формування понять і причинно-наслідкових зв'язків;
в) формування нових умінь (можливе виконання елементів програмових практичних робіт);
г) узагальнення й систематизація нових знань і вмінь.
Варіант 2
Новий матеріал поділяється на блоки, кожний з яких вивчається за вказаним вище планом.
IV. Коментоване пояснення домашнього завдання
(Сторінки підручника, акцентування уваги, пояснення самостійних завдань, психолого-педагогічні рекомендації, індивідуальні завдання тощо) (1-2хв)
V. Узагальнення й систематизація вивченого матеріалу (форми, методичні прийоми, запитання і завдання) (3-5 хв)
VI.Підбиття підсумків уроку (1 хв)
Література (основна методична і додаткова, яка була використана при розробці уроку).
Результатом проектування уроку є створення його плану-конспекту. Для написання планів-конспектів уроку необхідно враховувати такі рекомендації:
1. Урок має бути чітко структурованим.
2. Слід обумовити термін проведення кожної структурної частини.
3. Для кожної структурної одиниці необхідно вказати методичні прийоми та форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
4. Навчальні та контрольні завдання мають бути чітко сформульовані, з урахуванням психоінтелектуальних особливостей дітей.
5. Вправи та інші практичні завдання наводяться в тому вигляді, у якому пропонуватимуться учням.
6.Тестові завдання даються з визначенням кількості балів, за якими вони оцінюються та з відмітками правильних відповідей.
7.Для завдань, спрямованих на оцінювання навчальної діяльності або навчальних досягнень учнів, треба вказати кількість балів, якою вони оцінюються.
8.Графічні моделі, що використовуються на уроці, обов'язково наводяться у плані-конспекті уроку.
9.До конспекту вносять необхідний змістовий матеріал у стислому вигляді.
10.Обов'язково наводяться плани характеристик географічних об'єктів, перелік їх структурних частин.
11.Перелік настінної і настільної наочності, інших дидактичних матеріалів вноситься до списку обладнання.
Формула ефективності уроку включає два складники: ретельність підготовки і творчість ведення. В основі творчої праці вчителя лежить передусім уміння аналізувати власну педагогічну діяльність на уроці: установлювати причинно-наслідкові зв'язки між умовами своєї педагогічної діяльності й засобами досягнення освітніх цілей, між педагогічними впливами на учня та їх наслідками, між способом своїх дій і кінцевим результатом уроку. Це дає змогу вчителеві правильно сформулювати цілі й завдання власної діяльності і діяльності учнів, чітко спланувати і передбачити результати педагогічного процесу.
Викладені вище вимоги до сучасного уроку не можуть реалізуватися без творчого ставлення вчителя до організації навчання, без його майстерності, яка значною мірою залежить від уміння аналізувати свої та чужі помилки.
Комментариев нет:
Отправить комментарий